Як Родрі та Гвардіола змінили групу в оверді

Алгоритм перерви, що виграв гру

Я був у кабінеті той ночі — не як фан, а як той, хто закодував цю модель 17 років. Коли Родрі та Гвардіола зупинились на перерві, обговорюючи «пошук порожнх грав», я не чув розмови. Я чув ентропію, що мiнiмiзувалася.

Вони не вгадували, куди рухнути далi. Вони запускали симуляцїї: Gegenpress-вектори проти осереднього індексу Інтера, перерахуновуючи ланки передач за 47 секунд на основi GPS-траєкторії датчиків. Це було не інтуїція — це байєсське прийняття рishень пид часом.

Чому порожнй простор — новий м’яч

Багато аналтикiв цього не пом’чають: простор — не пасивний. Вона динамична територна форма, що формується адаптацiєю суперника. За цих 10 хвилин Гвардіола не сказав «передай на крило». Вони картували зони — кожен порожнй — потенцiйний вузол XGBoost у їх моделi переходу. Ми запускали три варiants: глибокi наполовиннi простори, інвертованi трикутники руху, тихий перевантаж.

Я бачив XGBoost перевершуючи нейроннi мережжa у сценариях з низькою групою ранше — але навпаки з такою калibрацiєю. Роздниця? Нейроннi мережжa вгадують шаблон; ми оптимизуємо їх.

Тиха математика за славою

Це не про тактики. Це про латентнi змІнные, що стали видимими.

На 47% групи (не на 58%) вони не виграли через частоту передач — вони виграли завдяки не передачам до переповнюванних областей. Кожен невикористаний шестикутник став точко очекуваного значення. І коли Інтер зрушав лево? Ми переобчислювали їхню карту просторової ймовносты у реальному часy — задовго до того, як вони навпаки знали, що було адаптовано.

Я все ще запускаю цей код напригод.