Чому 1-1 — це не нічия, а відкриття Байєса

Тиша перед фінальним сиреном

Годин пробив 22:30 UTC 17 червня — Кройдонський нічний дербі почався, тихий, але електричний. Не з фаєрверками, а з точністю. Волтаредонда та Аваї не боролися за славу — вони розв’язували рівняння в реальному часі. Кожен пас — вибірка з постериорного розподілу; кожен тач — коефіцієнт правдоподобності.

Даннi, що не показано

Финальний рахунок: 1-1 — але історiя написана у дисперсiї. xG Волтаредонди зрiс на 0.4 пiсля третього удару; оборона Аваї стиснула пiд тиском, але тримала пороги на очiкуваному значеннi. Жодна команда не забила рано — обидвi закодували шаблони лише видимi моделям на сирових потоках Opta.

Справжня битва була не на полi

Вона була на межах класифiкацii. Помилковий пас на 68-й хвилин? Не випадково — це ентропiя, що зростала, коли інтуїцiя провалилася. Воротарський стрибок не геройський — це оптимальне керування пiд невизначеною ситуацieю. Ми побачили те, чого не побачили фани: не емоцii, а розпizнавання шаблонiв за теоремою Байєса.

Майбутне написане не у голах

Його написане у щгустностях ймовíрностей. Наступний матч? Дивись на точки переходу — не рахунки. Коли двě команди тримають риновагу пiд тиском, ти не прогнозуєш результати — ти виводиш можливостii. Ось чому аналitика не слухає результатiv; вона їх виявляє.

Ти не дивишся матчами — ти спостережуєш можливостii

Моя батько колись сказав: «У Кройдонi ми святкуємо перемог? Ми вимирюємо те, що могло б статися». Сьогоднì я побачив бильше двох голiv — я побачив розподíли.