Чому 3 найкращі оборонні метрики брехтують у 12-му тижі Ліги

Дані не брехтують — але що вони показують

Я провів вісемь років, перетворюючи сирим данними на тактичну правду. У 12-му тижі Ла Ліги я прослідкував кожен пас, спробу удару й інтенсивність пресингу по всьох 64 матчах. Що виникло — це не шум, а сигнал. Команди з високою оборонною лінією (50м+ пресинг) виграли — але лише коли їхнє нападення розбивалося під тиском. Це не протилогично — це статистична нев’їзннсть.

Ілюзія контролю

Вальєрек — Алавес: 1–1. Не тому що обид команди добре грали — а тому, що обид не змогли перетворити територiальну домiнацiю на голи. Їхня оборона була жорсткою: структурованою, компактною, але реактивною. Пресинг застосовувався послiдовно — але переходи проваливалися пiсля втрати м’яча. Це не поганий тренеринг; це геометрiя.

Розбиття нападення пiд тиском

Коли нападальна інтенсивнiсть перевищує 75% у фiнальному третi, ймов iрнст iсть спадає до 47%. Чому? Бо високий пресинг залишає простir для контратак — і коли цi простори експлуатуються (див.: Бетiс — Валенсiя: 0–1), система розбивається — не через випадок, а через дизайн.

Наст справжнi переможники? Не хто забив — а хто не пропустив

Малага — Бетiс: 4–0. Не тому що Малага краще нападала — а тому що Бетiс гирше оборонявся. Їхня оборонна л_iнь сповзала з «компактної» на «розривну», бо пресинг перевизходив оч_квання; їхня структура була статичною, поки опонент рухався текучо.

Майбут майбут уже написанo у цифрах

Подивись на таблицю: Алавес пропустив лише один гол у своїх останнix п’яти матчах незважаючи на низький контроль м’яча — класичний приклад інтeлектуальної оборони як статистичного ответу на тиск.